За останніми даними ожиріння стає однією з найбільш глобальних проблем – кількість пацієнтів із подібним діагнозом стрімко зростає у різних куточках світу. Це зумовлено низкою чинників: від малорухливого життя до недоступності якісних продуктів чи його високої вартості. Лікування ожиріння – процес, який може тривати кілька років. Він спрямований не лише на зниження ваги, а й на зміну якості та способу життя пацієнта.

Давайте докладніше розглянемо, як діагностується сьогодні це захворювання і які етапи ділиться процес лікування ожиріння.

Ожиріння: симптоми та методи діагностики

Самостійно визначити наявність ожиріння можна, перевіривши індекс маси тіла. У вільному доступі є всі необхідні формули, що дозволяють відзначити норму, дефіцит або надлишок ваги. Виділяють кілька ступенів ожиріння. Перша починається на показнику індексу маси тіла від 30, друга – від 35 та третя – від 40.

Якщо несвоєчасно звернутися за допомогою до лікарів та розпочати лікування, ожиріння може призвести до проблем із серцем (в т.ч. інфаркту ), печінкою, а також аутоімунних захворювань, наприклад, цукрового діабету.

При цьому врахуйте, що остаточно поставити діагноз може лише кваліфікований спеціаліст. Він же і призначає відповідну саме вам тактику лікування. Перш ніж розпочати порятунок від наслідків та симптомів ожиріння, пацієнту необхідно пройти ряд обстежень та отримати консультацію кількох фахівців: гастроентеролога, невропатолога, ендокринолога, кардіолога тощо .

Етапи лікування ожиріння

Ми вже говорили про те, що лікування ожиріння часто довгий і може забирати кілька років. При цьому він ділиться на низку послідовних дій:

1. Усвідомлення проблеми та звернення за допомогою до фахівців. Самостійно подолати ожиріння, особливо останні стадії захворювання, неможливо.
2. Ведення харчового щоденника та зміна раціону. Пацієнту важливо переглянути те, як він харчується, скласти раціон, заручившись допомогою гастроентеролога та дієтолога. Це перший крок до стабілізації, а згодом і зниження ваги.
3. Включення до стилю життя фізичної активності. І це не обов’язково важкі кардіо чи силові навантаження. Тут важлива регулярність і впровадження такого поняття, як “фізична культура”.
4. Регулярне обстеження. Під час лікування важливо консультуватися з низкою спеціалістів. Лікарі стежать за аналізами крові та сечі пацієнтів, проводять ультразвукове дослідження, роблять кардіограму для контролю роботи серцево-судинної системи.
5. На запущених стадіях може знадобитися медикаментозне і навіть хірургічне лікування.

Для виключення рецидиву пацієнту може знадобитися психотерапевтична допомога: консультації психолога чи психіатра, медикаментозне лікування депресії і тривожних розладів тощо.